Світанок невідворотний
Альбом: "Світанок"
Видавець: автор
Рік: 2010
Треклист: 1. Я і Ти; 2. Світанок; бонус-відео: Світанок.
Слухаю і розумію – таке не часто трапляється. Одиничні випадки, та й ті не затримуються в пам'яті надовго. Проте цього разу я все записую, і цим подовжую ту «мить на тлі вічності», яка матеріалізувалась нам у вигляді синглу від гурту Обійми Дощу. Як на мене, то незлецький подарунок до Нового року.
Два пречудові треки, як блискучі смарагди, от тільки об'єднані якимось нудотним цитуванням, хоча ні, дещо не так, однозначно нудотним і зовсім не цитуванням, а записом виступу з трибуни парламенту якогось безнадійно втраченого для суспільства мандата. Якщо це зроблено з метою попсувати враження від прослуханої композиції, то вона, мета, однозначно досягнута. В решті гурт продовжує розвивати тему (гнути лінію) свого дебютного альбому. Така ж чудова інструментально насичена музика (що приємно – не радіо-формату) у поєднанні з ліричним співом. Хоча дуетний спів у пісні «Я і Ти»… скажімо так, не надто гармонійний. Втім, з конфіденційних, але від того не менш достовірних джерел, стало відомо, що в альбомі все буде як і належить бути, а саме на відмінно. Тож запасаємось терпінням, а наразі насолоджуємось «Світанком». До речі, це можна робити і візуально, оскільки до синглу додано відео-кліп.
Дякую за рецензію! Проте я б все ж таки радив вслухатись у тексти пісень та спробувати зрозуміти, про що вони взагалі. Чи якщо пісні лиричні, то вони автоматично "про любов" і далі все вже зрозуміло?
Перепрошую. Я здається не натякав на "сльози та соплі" і сам не розумію чому "лірика" мусить бути синонімом "про любов". Окрім того, дійсно вчувається, що "Світанок" у змістовному посилі (меседжі) дотримується соціального спрямування і зрозуміло яку місію несе в собі ота проза в паузі між треками. Якщо робити порівняння з дебютним альбомом саме у текстах, то безумовно різниця (або зміна) буде відчутною. Втім, у поєднанні з музикою це "відчуття повороту" втрачається, оскільки гурт Обійми Дощу творить композиції без обмежувальних факторів (типу радіо-формат, модні фішки, примочки, скретчі та інша фєня) і, скажімо, з немалою кількістю інструментів. Тобто, первинною я тут бачу мизику, а вже потім слово (пісня Світанок у даному випадку є винятком). Це ж не банальне виконання "під гітару", і не тупе "читання репу", а потужна подача енергії колективного виконання музичної композиції – перед таким "явищем" лишається тільки розкинувши руки впасти навколішки, відчути як тіло пронизає потік невидимої антиматерії, заклякнути і поволі розчинитись як марево, а потому відкрити очі і вловити власне дихання. Ось де сила.
А тексти слід розглядати окремо. Хоча б тому, що тут рубрика "музика" :-)